Теофілюс Матульоніс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Блаженний
Теофілюс Матульоніс
Teofilius Matulionis
Архієпископ Кайшядориса
9 січня 1943 — 20 серпня 1962
Церква: Римо-католицька церква
Попередник: Юозофас Кукта
Наступник: Юозасас Матюлайтіс-Лабукас (з 1991)
Єпископ-помічник Могильовської архідієцезії і Титулярний єпископ Матреги
8 грудня 1928 — 9 січня 1943
 
Діяльність: католицький священник, архієпископ, католицький єпископ
Національність: литовець
Народження: 20 червня 1873(1873-06-20)
хутір Кударішікі Атунтської волості, Укмерського повіту, Росія
Смерть: 20 серпня 1962(1962-08-20) (89 років)
Шедува, Радвілішкіський район}, Литва,
Похований: Собор Преображення Господня у Кайшядорисі
Батько: Юрґіс Матульоніс
Мати: Она Йочепіте-Матульонене
Священство: 17 березня 1900
Єп. хіротонія: 9 лютого 1929

Нагороди:

Grand Commander of the Order of the Cross of Vytis Хрест Порятунку тих, хто гине

CMNS: Теофілюс Матульоніс у Вікісховищі

Теофілюс Матульоніс (лит. Teofilius Matulionis; 20 червня 1873, хутір Кударішкі, Алунтинської волості, Укмергського повіту, Росія — 20 серпня 1962, Шедува, Литва — архієпископ Кайшядориса Католицької церкви. Блаженний.

Родина, освіта

[ред. | ред. код]

Народився у селянській родині. Закінчив Римо-Католицьку духовну семінарію у Санкт-Петербурзі.

Священик

[ред. | ред. код]
  • 1900 — священик, призначений вікарієм приходу Вапляни в деканаті Росиця.
  • 1901 — адміністратор приходу в Бихові.
  • 1907 — адміністратор приходу в Рикові.
  • червень1910 — вікарій приходу приходу святої Катерини у Петербурзі.
  • 1912 — завідувач каплиці в селі Олександрівському за Невського кордоном.
  • 1914 — настоятель приходу при будівництві храму Святого серця Ісуса у Петрограді.
  • березень 1923 — заарештований, один із підсудних на московському процесі над католицьким духовенством, засуджений до трьох років позбавлення волі.
  • 1923—1926 — відбував покарання у Москві, у Сокольницькій та Лефортовській тюрмах.
  • У 1926 повернувся до свого приходу, бува також адміністратором приходу в Коплино.

Єпископ

[ред. | ред. код]

8 грудня 1928 за ініціативи єпископа Антонія Малецького був призначений титулярним єпископом історичної єпархії на Таманському півострові Матрегі для того, щоб він став єпископом-коад'ютором, помічником Малецького і виконуючим його обов'язки у випадку можливого арешту. Апостольської адміністрації Лєнінґрада.

9 лютого 1929 був потаємно хіротонований Малецьким у Лєнінґраді. Однак Матульоніса заарештували раніше Малецького — 24 листопада 1929. Його звинуватили у нелегальних зв'язках з особами, що мешкають за кордоном, і у керівництві «підпільною національно-шовіністичною латиською школою».

13 вересня 1930 засуджений до 10 років позбавлення волі; термін відбував у Соловецьких таборах, разом з іншими католицькими священиками був у штрафному відрядженні на острів Анзер[2]. 22 липня 1932 заарештований у таборі за звинуваченням в участі створення антисовєцького угрупування. Слідство його характеризувало як одного із «ватажків, які надто сміливо і зухвало керували групою ксьондзів». На допитах поводився мужньо.

27 травня 1933 засуджений до одного року штрафного ізолятора. Однак вже у вересні 1933 був звільнений і висланий до Литви у рамках обміну політичними в'язнями.

Опинившись на волі, відвідав Рим, де отримав аудієнцію з Папою Пієм XI. Служив у Каунаській єпархії. Потім єпископом Кайдядорським — керував єпархією у роки Другої світової війни.

18 грудня 1946 — арештований окупаційною більшовицькою адміністрацією. Звинувачений у закликах до повалення більшовицького режиму. Рік перебував у підвалах КГБ у Вільнюсі.

27 вересня 1947 засуджений до семи років позбавлення волі з ураженням громадянських прав. Відбував покарання у Сіблагу, у 1948 у Владимирі.

У 1953 як інвалід ніби то звільнений і розміщений у будинку інвалідів в Зубово (Мордовія), хоча знаходився під пильним спостереженням. 5 травня 1956 — отримав можливість повернутися до Литви, але йому заборонили керувати єпархією і змусили жити в ізоляції у Шедуві. Не дивлячись на це, він у 1957 потаємно здійснив хіротонію в єпископи Винцентаса Сладкявічуса, який пізніше став другим литовським кардиналом. 9 лютого 1962 Папа Іван XXIII звів єпископа Матульоніса у сан архієпископа.

Помер 20 серпня 1962 року.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Пам'ять про архієпископа

[ред. | ред. код]

Похований у катедральному соборі Кайшядориса. У 1990 почався його беатифікаційний процес, беатифікація відбулася 25 червня 2017 у Вільнюсі на майдані поруч за катедральним собором[5] У 1994 бюст архієпископа Мутульоніса був встановлений у катедральному соборі Вильнюса.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Станислав Козлов-Струтинский, Павел Парфентьев. Глава XXI. Католичество в узах: католики на Соловках // История Католической Церкви в России. — Спб. : Белый камень, 2014. — С. 423-428. — 740 с. — ISBN 978-5-98974-014-7.
  3. ↑ Декрет Президента Литви від 7 червня 2006 № 648 (Інформація на офіційному сайті Президента Литви [Архівовано 24 січня 2015 у Wayback Machine.])(лит.)
  4. ↑ Декрет Президента Литви від 25 квітня 2003 № 58 (Інформація на офіційному сайті Президента Литви [Архівовано 24 січня 2015 у Wayback Machine.])(лит.)
  5. ↑ gaudete.ru. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 6 березня 2019.

Література

[ред. | ред. код]
  • Lietuvių dvasininkai kūrėjai. Kūriniai. Gyvenimai. Sudarytojas Ričardas Jakutis. Vilnius: UAB leidykla POLI, 2000. ISBN 9986-511-10-0. P. 650—651.(лит.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Теофілюс_Матульоніс&oldid=41443617